Прихід нового гравця у будь-яку команду - своєрідний штрих до загальної картини про цю команду. Особливо тоді, коли гравець має неабиякий життєвий досвід. І багато чого знає із премудрощів самої гри. Не став винятком Джеррод Хендерсон, який нещодавно поповнив лави «Політехніки-Галичини».

  «Американський футболіст» із Луїзіани

  - Ти родом з Луїзіани. Розкажи будь ласка про свою «малу батьківщину».

- Справді, я народився у цьому штаті. І довгий час жив там із батьками. Луїзіана відома ще й тим, що звідти походить один із кращих розігруючих NBA - Кріс Пол. Гурмани ж запам'ятали Луїзіану тим, що в нас готують дуже смачну та оригінальну страву - гамбо (щось на зразок плову. - Авт.). Прихильникам музики моя «мала батьківщина» знайома тим, що у Луїзіані народилося чимало хороших реперів.

- Яке місце у твоєму житті займає сім'я та баскетбол?

- Я одружений. У нас з дружиною троє діточок, яких я дуже люблю. А баскетбол - це і є суть мого життя. Завдяки цій грі я побував у багатьох країнах світу, познайомився із дуже цікавими людьми різних професій.

- Як ти прийшов у баскетбол?

- Мій шлях у баскетбол розпочався із... американського футболу. Але отримавши дуже важку травму - подвійний перелом, за рекомендацією мого хорошого знайомого, до речі, баскетбольного спеціаліста я змінив спортивну професію. Загалом, у баскетбол граю з 10 років.

- До переходу в «Політехніку-Галичину», що тобі було відомо про цю команду?

- Я не тільки чув про «Політехніку-Галичину», як про сильний колектив, а й навіть зустрічався із нею свого часу на паркеті. Щоправда, тоді я був гравцем маріупольського «Азовмашу».

  «Вірю у свою команду»

  - З ким у команді товаришуєш? Чи довго тривав процес акліматизації?

- Особливо виділити когось не можу. Всі хлопці - справжні професіонали та чудові люди. Ми працюємо і боремося всі за одну справу. Хіба що можу виділити, як капітана команди Ярослава Зубрицького. Дуже багато у клубі мені допомагає наш головний тренер Валентин Воронін. Навіть не знаючи англійської мови, він завжди спитає як справи, поцікавиться чи все гаразд. А от у спілкуванні з хлопцями дуже багато допомагає Саша Джуріч. Він для мене своєрідний перекладач.

- А як у тебе із опануванням мов?

- В Україні я почав грати в «Азовмаші». Саме там мене навчили розуміти російську на побутовому рівні. Так само відбувається і у Львові. З кожним днем мій словниковий запас поповнюється все новими словами.

- Чи встиг познайомитися зі Львовом? До приїзду сюди щось знав про Львів?

- Мій агент кожного разу подає мені необхідну інформацію не лише про команду, а й про місто, де грає ця команда. Єдине, що я знав перед приїздом до Львова - це місто за красою друге в Україні. Після Києва.

- Ти багато пограв у різних європейських чемпіонатах. В якому із них найприємніше було виступати?

- За час своєї баскетбольної кар'єри найбільше припали до душі Белград та команда «Црвена Звєзда». Кольори якої я тоді захищав. З тих часів я постійно підтримую телефонний зв'язок із сербами, моїми колегами по «Црвені Звєзді». Це, що стосується між людських контактів. А от організаційно-матеріальна сторона баскетболу мені сподобалася у польському «Анвілі».

- Якщо порівняти європейські чемпіонати з Українською баскетбольною лігою. Що спільного, що відмінного?

- Сприйняття баскетболу, як гри, розуміння його суті в Європі знаходиться на багато вищому щаблі. Хоча й тепер рівень УБЛ є досить пристойним.

- Кого вважаєш фаворитом у боротьбі за чемпіонство в УБЛ?

- Найбільше вірю в свою команду - «Політехніку-Галичину».

- Незабаром відбудеться матч усіх Зірок УБЛ. Як думаєш, тебе запросять взяти в ньому участь?

- Про матч усіх Зірок УБЛ я не думаю. Головне, щоб зараз перемагала моя команда. Хоча, звісно, я б з радістю взяв участь у такій грі.

 R-n-B, український борщ і Європа

 - В анкеті ти написав, що твоя улюблена їжа - куряче м'ясо. А що тобі подобається зі страв української національної кухні?

- З українських страв мені найбільше засмакував борщ.

-  В останньому виїзному матчі проти «Кривбасбаскету-Люкс» ти був одним із найкращих на майданчику. Можна вважати, що ти вже повністю влився в команду і є повне взаєморозуміння з партнерами під час гри ?

- Те, що я забив багато, ще не означає, що я - найкращий. Мені здається, що в грі проти «Кривбасбаскету-Люкс» найкращим був Саша Пустогвар. Загалом моя хороша гра залежить від дій цілої команди. Тоді мені вдається тримати в руках нитки цілої гри.

- В матчі проти криворіжців ти декілька разів влучав із-за периметру. Як тобі більше до вподоби забивати?

- Для мене нема великого значення, як атакувати. Головне, щоб мої дії приносили користь команді. Як плеймейкер, я повинен створювати гру, бути своєрідним диригентом.

- Як відпочиваєш після напружених матчів?

- Люблю подивитися телевізор - матчі NBA та послухати музику на каналі MTV. Можу й в Інтернеті посидіти. До речі, завдяки світовій павутині частенько спілкуюся з ріднею.

- Чи маєш якесь хобі?

- Моє хобі - гра в «Плейстейшн» та музика. Зокрема в музиці мені подобається такий напрям, як R-n-B.

- У тебе є декілька татуювань. Що вони означають?

- Тату - мій стиль життя. Саме ж татуювання мені подобається, як процес. Люблю малюнки присвячені людям, яких я поважаю і люблю.

- Крім баскетболу, який вид спорту тобі імпонує?

- Подобається американський футбол.

- Яка твоя мрія?

- Якнайдовше грати в баскетбол і достойно піклуватися про свою сім'ю.

- Яких вершин ти б хотів досягнути в баскетболі?

- У мене є мета грати зі своїм клубом в Європі. А так, хочу, щоб моєю грою завжди був задоволений тренер.

Мстислав Коцький-Боб'як